Пропонуємо Вам трішки відволіктися і запрошуємо до гри, адже сьогоднішня знахідка, найімовірніше (однак у разі наявності інших версій ми відкриті для дискусії), схоже використовувалася саме для давньої своєрідної настільної гри, на кшталт Хнефатафла (тафла), перші згадки про яку датуються ще ІІІ ст. н. е. Часто ми розмірковуємо про те, де і як жили люди в минулому, що вони їли, і набагато рідше задумуємось як вони розважалися.
Як виявилося, наші предки теж любили «настільні» ігри, зокрема такі, де було б достатньо залучити двох гравців.
Але все за порядком, спочатку розкажемо вам про представлений артефакт. Цю випадкову знахідку свого часу відшукав співробітник нашого Центру археолог Олександр Сидоренко у селі Великоселецькому нинішньої Оржицької ТГ що на Лубенщині, на місці давньоруського селища. Невеликий, блакитно-сірий сланцевий уламок має загострені пологі краї. З одного боку він оздоблений чіткими лініями які формують клітинки, з іншого – горизонтальними та косими лініями. За що власне ми його і прозвали «зошит в косу лінійку та клітинку», або «рахівниця», припускаючи що можливо його використовували для підрахунків чи при навчанні письма. Допускаємо, що і така версія має право на життя, проте аналогів поки що не знаходили. А от схожість зі знахідками, що стосуються ігор на кшталт давнього Хнефатафла – присутня.

Припускають, що саме вікінги привезли цю гру до Русі, де вона згодом почала називалася «тавлія». Правила гри тих часів достеменно не відомі, проте вважається, що грали на дошках з непарною кількістю клітинок. Дошка могла бути маленькою, на 7х7 клітинок, так багато більшою, наприклад – 19х19. Для здійснення ходів використовували фішки. Матеріал виготовлення – переважно камінь різних порід чи дерево.

Такі гральні знахідки були поширені на всіх Скандинавських землях, про них є згадки в ісландських сагах, зустрічаються ігрові дошки й на Британських територіях. Наприклад, три кам’яні ігрові дошки були виявлені всередині домашньої споруди в давньому поселенні на Оркнейських островах. Гральні кам’яні «дошки» також було знайдено у кількох гробницях вікінгів, одна з них навіть була виготовлена з бурштину.


Довгий час вважалося, що такі поховання належать виключно воїнам-чоловікам, адже гра була тактичною, а воїн мав діяти стратегічно і після смерті. Проте, знайдене у Швеції поховання «воїна» з Хнефатафлом у руках (поряд з померлим також були поховані меч, сокира, спис, стріли, ніж і щити та два коня, кобила і жеребець) було жіночим. Власне крапку в дослідження поставив ДНК аналіз кістяка, тож схоже то була скандинавська воїтелька яка і в потойбіччі продовжила свою стратегічну гру.

З поширенням шахів у Скандинавії ця гра була забута, а можливий її відгомін знайшовся на Полтавщині. Тепер він як ще один шматочок до пазла, що формує історію наших земель потрапить до Полтавського краєзнавчого музею.
А ми продовжуємо обробляти колекції та знайомити Вас з найцікавішими екземплярами.