Уявіть: ви копаєте могилу на старому цвинтарі, а лопата вдаряється об щось тверде, проте ламке… А потім виявляється, що … це місце вже зайняте! АЛЕ – десь тисячу шістсот років тому!)
Мешканці Полтавщини під час підготовки свіжого місця для поховання випадково натрапили на ще давніше. І судячи з предметів – дуже цікаве!

Цвинтар у Великій Обухівці. Ліворуч свіжа могила прикопанні якої випадково було знайдено черняхівське поховання.

Саме так, на звичайному сільському цвинтарі випадково був знайдений рідкісний комплекс гончарного посуду черняхівської культури та залишки поховання.
Це чергове підтвердження того, що минуле ближче, ніж здається – воно буквально під нашими ногами. Ми могли б сказати, що то земля «віддала» нам ці безцінні предмети, але це не зовсім так. Адже віддали їх нам люди – пан Олександр Кобізький і його донька Юлія. Пан Олександр був безпосереднім свідком-копачем на цвинтарі в с. Велика Обухівка, що на Миргородщині, а завдяки ініціативі Юлії Кобізької та її давнім контактам з В’ячеславом Шерстюком, ці предмети опинилися у нашому Центрі археології, а отже збереглися для науки.

Співробітники Центру та пан Олександр Кобізький під час передачі знахідок.

Тож що було в «могилі під могилою»?

Серед знахідок кілька людських кісток та три посудини: маленький опуклобокий сірий горщик з шамотом, розвал сіроглиняної тонкостінної тарілки (яка ще буде реставруватися) та окраса супровідного інвентарю – рідкісна, велика чорнолощена ְ«тривуха» ваза.

Сіроглиняна миска яка була знайдена першою. Процес реставрації.
Найменший сіроглиняний горщик з шамоту.

Ми вже начебто звикли до горщиків, а тут така вишукана форма, що нагадує античні зразки, але зі своєю специфікою. Посуд «черняхівців» поділявся на три категорії: кухонний, столовий та посудини-сховища. Перший слугував для приготування їжі на вогні, третій – для зберігання, а до другого, столового, і належить наша «тривуха» ваза. Найімовірніше вона та її «родичі» слугували для урочистих подій, адже їх радше знаходять в похованнях, ніж на поселеннях, де частіше побутують миски.

Черняхівська «тривуха» ваза – перлина супровідного інвентарю з поховання.

Такі тривухі посудини з плоским вінцем, прикрашені орнаментами чи символічними зображеннями, є характерними предметами черняхівської культури. Існує навіть версія що такий посуд був призначений для магічних дій, на що можуть вказувати і потрійні вушка розміщені абсолютно не зручно як для використання в побуті. Або ж її використовували для змішування вина, копіюючи римські бронзові аналоги.
Як би там не було – це не просто посуд. Це ритуальні предмети, які мали супроводжувати померлого у потойбіччя. Вони німі свідки часів коли на наших землях панувала черняхівська культура – дивовижний сплав готських, сарматських та ранньослов’янських традицій.

«А як щодо кісток?», – можливо запитає уважний читач. Наразі вже маємо попередній антропологічний звіт від Андрія Артем’єва – похований був чоловіком приблизно 45 років.
Ким був похований? Які секрети зберігає ця сіра та чорна кераміка, створена на гончарному колі ще до навали гунів?
Ми будемо працювати в цьому напрямку, а ви, поки що – гортайте фото, щоб помилуватися уміннями давніх майстрів і ще раз переконатись що Полтавщина має дивовижну, наповнену подіями та чудовими предметами тяглість історії.

До речі, в околицях села Велика Обухівка є два селища черняхівської культури, перше відкриття ще в далеких 1970-х рр. Євгеном Горюновим та ще одне, віднайдене у 2010-х В’ячеславом Шерстюком. Ймовірно, саме їх мешканці й полишили даний ґрунтовий могильник, перші сліди якого вдалося зафіксувати. І вже як «добра традиція» для деяких подібних могильників пізньоримського часу – поруч у межах того ж кладовища знаходиться стародавній курган, в якому, можливо, також можуть міститися поховання цього часу.

А ми ще раз принагідно дякуємо пану Олександру та пані Юлії за збереження археологічної спадщини! А пані Юлії – ще окремо за прекрасний музей-аптеку в Рашівці, в якому мали задоволення пройти екскурсію, і вас запрошуємо:https://www.facebook.com/pharmacymuseum/?locale=ua