Уявіть геополітичний парадокс: дві супердержави сходяться у запеклій битві, обидві зазнають величезних втрат, а головний виграш отримує третя сторона, яка взагалі не прийшла на бій.

Одним із таких ключових поворотних моментів у історії Східної Європи стала Битва на річці Ворскла 12 серпня 1399 року (територія сучасної Полтавщини).

Сторони конфлікту

Об’єднане військо Великого князівства Литовського, за участі загонів лицарів Польського королівства, Тевтонського ордену та татарських підрозділів хана Тохтамиша під загальним керівництвом Князя Вітовта

Золота Орда: Військо хана Темір-Кутлука під фактичним керівництвом еміра Едигея

Вітовт мав намір повернути Тохтамишу престол в Орді. План провалився. Коаліція зазнала нищівної поразки. На полі бою загинули десятки князів, а похід у степ завершився втратою значної частини війська.

Наслідки для сторін: програли обоє

Литовський князь Вітовт: втратив політичні позиції Литви перед сусідніми країнами. У 1398 році князь Вітовт проголосив себе самостійним правителем литовської держави. Його метою було розбити Орду, закріпити владу на руських (українських) землях, а можливо- і північно-східних, та повністю відірватися від Польщі. Нищівна поразка 1399 року зруйнувала мрії Вітовта про гегемонію Литви на теренах колишньої Давньоруської держави. Уже в 1401 році він змушений був підписати Віленсько-Радомську унію, відновити державно-політичний союз з Королівством Польським та визнати васальну залежність від польського короля Ягайла.

Хан Тохтамиш: задля повернення його до влади у Золотій Орді і відбувся цей похід. Престолу не повернув, утік до Сибіру, де до самої смерті у 1406 році ще шістнадцять разів воював безрезультатно з Едигеєм і ставлениками.

Офіційний переможець у битві хан Темір-Кутлук: після успішної баталії занадто повірив у власні сили, спробував правити самостійно і вже наступного року був усунутий від влади та вбитий внаслідок перевороту, який влаштував Едигей. В Орді продовжилась збройна боротьба за владу.

Реальний переможець у битві емір Едигей: до кінця свого життя у 1419 році продовжував боротьбу за владу в Орді з царевичами-чингізідами. Будучи за наступних ханів фактичним правителем держави на посаді голови уряду, так і не зміг втримати її від занепаду та розпаду на кілька ханств. Загинув від рук сина Тохтамиша, а його нащадки заснували Ногайську орду.

Хто ж зірвав джекпот?

Московське князівство взагалі не брало участі у цьому конфлікті. Проте, саме воно отримало найбільшу політичну вигоду. Головні сили регіону, Литва та Золота Орда, у запеклій бійні максимально ослабили одна одну. Москва отримала перевагу та почала об’єднувати навколо себе північно-східні князівства колишньої Руської держави. Це територіальне та політичне посилення згодом дозволило створити Московське царство, а потім – і Російську імперію.

Сьогоднішня війна – це непрямий наслідок подій 600-літньої давнини, коли через одну битву в українських степах московити змогли підняти голову та розпочати свою багатовікову експансію.