Завтра День фармацевтичного працівника. Маємо для Вас фармацевтично-археологічну історію, яка стала можливою завдяки ледь не диву (хоч і доволі похмурому), адже ботанічні зразки зі слов’яно-руських поселень не так часто трапляються! А «розкаже» її нам зрубне руське житло-напівземлянка, яке трагічно припинило своє існування, найімовірніше – в серпні місяці якогось далекого року ХІІ століття. А якщо ще точніше – палеоетноботанічні матеріали, знайдені під час науково-рятівних досліджень цього об’єкту в 2016 році.
Це була експедиція нашого Центру (керівник – Вʼячеслав Шерстюк) на території городища давньоруського часу та козацької доби в с. Манжелія тогочасного Глобинського району Полтавської області.
Так сталося, що пожильці залишили його поспіхом під час пожежі (можливо, – унаслідок нападу кочівників). Хай там як – людям вдалося (сподіваємося) втекти, а от саме житло було майже знищено від раптової пожежі. Просто уявіть: ви тікаєте поспіхом, збираєте найважливіші речі, щось лишається там де і було, щось квапливо кинуте, адже про порядок у такій ситуації навряд чи був час навіть подумати… Проте, саме завдяки цьому, значну частину археологічних артефактів було знайдено в просторовій позиції «in situ», тобто на своїх первинних місцях, там де їх залишили. А завдяки специфічним хімічним процесам та наступному засипанню стін та котловану житла ми завдячуємо збереженню органічних решток та їх максимальній консервації. Це, дійсно, унікальний випадок збереження органічних решток!
Переважна більшість матеріалів палеоетноботанічного характеру трапилась науковцям під час дослідження внутрішньої частини споруди, понад зрубною стіною житла. Саме тут, переважно між розвалами дерево-берестяних посудин, були виявлені наймасовіші скупчення більшості представлених зразків. Інша, менша частина матеріалів, походила з центрального сектора житла з ділянки неподалік розвалу глинобитної печі. Тут, наприклад, було виявлено скупчення, що отримало умовну назву «мішок з просом», зразки якого також вдалося зібрати(!).
На щастя, майже всі органічні матеріали з об’єкта мали винятково добру збереженість. Природна збереженість зразків за 5 бальною шкалою становила 5! А отримані вони були в ході ручного відбору.
Отже, що ж було знайдено:
– просо посівне (Panicum miliaceum) добре збережені, очищені від плівок зернівки діаметром 2—3 мм, а з місця поблизу лантуха також зразок проса неочищеного яке запеклось лусками у грудку;
– горох посівний (Pisum sativum);
– просо і жито (Secale cereale) – окремі очищені зернівки;
– фрагментовані кісточки вишні (Prunus subg. Cerasus);
– фрагментовані кісточки сливи (Prunus sp.);
– плоди нетреби (Xanthium sp.);
– квіти айстрових (Asteraceae), ймовірно, – нагідки (визначення – к.і.н. Сергія Горбаненка).
Двоє останніх було знайдено в скупчені розвалів берестяних плетених посудин.
До речі, саме детальне зіставлення періодів збирання урожаю виявлених у житлі палеоетноботанічних матеріалів дало змогу припустити імовірну пору року його загибелі – наприкінці літа чи на початку осені, найімовірніше – у серпні.
Особливої уваги заслуговують знахідки лікарських рослин – нетреби та нагідок, адже ми досі використовуємо їх у медицині у вигляді всіляких відварів, настоянок, компресів тощо. Різні частини цих рослин мають цілющі властивості для лікування багатьох захворювань. Нетреба, серед іншого, має жарознижувальну, знеболювальну, протизапальну дію та використовується при захворюваннях шкіри. Нагідки використовують як жовчогінний засіб, так само проти шкірних хвороб, а ще вони цінні своєю бактерицидною дією проти багатьох патогенних мікроорганізмів (звісно це ще не повний перелік).
Тож завдяки дослідженню житла наразі маємо ще й археологічне підтвердження давності традиції цілющого використання цих рослин і за часів Русі.
Науковець Сергій Горбаненко у своїй статті «Нетреба в археологічному літописі України» обґрунтовує та підтверджує, що люди часів Русі вже були обізнані з цілющими властивостями цієї рослини та те, що вона була поширена в такій кількості, що уможливлювало її заготівлю як лікарської рослини. А також доводить, що на наших землях нетребу почали використовувати ще раніше – нині відомі щонайменше три пам’ятки скіфського часу, на яких також було знайдено цю рослину, що унеможливлює випадковість виявлених матеріалів та підтверджує проникнення нетреби на територію сучасної України ще на початку ранньої залізної доби.
Повертаючись до нашого палеоетноботанічного переліку знахідок та підсумовуючи його отримуємо цілком очевидний висновок: давні мешканці Манжеліївського городища використовували усі доступні їм можливості природних ресурсів і відтворювального (землеробство, можливе садівництво), і привласнювального (збиральництво) господарства. А ще вони також були свого роду «фармацевтами», адже, наприклад, нетреба – отруйна рослина, тому її внутрішнє застосування вимагає обережності та знань щодо безпечного дозування «препарату».
За матеріалами: Горбаненко, С. А., Шерстюк, В. В. 2017. Рослинний раціон давньоруської родини з Манжелії. В: Моця, О. П. (ред.). Возвягль — Звягель — Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть. Харків: Майдан, Київ: Стародавній світ, С. 146-151.
Горбаненко С. А. Нетреба в археологічному літописі України. Археологія, 2022, № 3. С 58-63.