Триває російсько-українська війна, наразі вже одинадцятирічна боротьба українців за власну ідентичність, територію та свободу. Не припиняючи боротьбу фізичну маємо не програти й ідеологічну. Саме тому час створювати нові справедливі історичні наративи, а для цього потрібно проливати світло, діставати із забуття ті частинки нашого минуло, які формуватимуть новий український вектор.
Серед іншого – це вшанування людей, пов’язаних з Полтавою.
Одна з таких постатей, яку безумовно варто згадати – видатний науковець зі світовим ім’ям, доктор історичних наук, археолог, дослідник давньоруської епіграфіки Сергій Олександрович Висоцький.
Саме він досліджував графіті Софії Київської та присвятив цьому майже все своє наукове життя. Понад 400 досліджених ним давніх написів переконали наукову спільноту почати використовувати графіті як історичне джерело.
Автор праць: «Іменні написи XII століття в Софії Київській»; «Давньоруські написи Софії Київської XI-XIV ст.»; «Середньовічні написи Софії Київської (за матеріалами графіті XI-XVII ст.)»; «Світські фрески Софіївського собору в Києві»; «Княгиня Ольга i Анна Ярославна – славнi жiнки Київської Русi»; «Київська писемна школа X-XII ст. (до історії української писемності» та багатьох інших.
Саме на основі досліджень цих графіті науковець висловив припущення, що староукраїнська «софійська» (від Софії Київської) абетка з’явилася ще в ХІ ст.
Висоцький був першим, хто почав систематизувати, фотографувати та робити промальовки давніх написів, але цим його науковий інтерес не обмежувався.
Сергій Олександрович також досліджував фресковий живопис, зокрема світський, він був ініціатором і натхненником відбудови Золотих воріт у Києві та упродовж багатьох років займався питаннями охорони пам’яток археології, очолював первинну організацію профільного Товариства.
А народився Сергій Олександрович 15 липня 1923 р. в Полтаві.
Він був першим сином Юліани Хомівни Василенко та Олександра Володимировича Висоцького, та якийсь час, до смерті матері, жив у нашому місті.
Задум вшанувати видатного науковця зародився у директора нашого Центру В’ячеслава Шерстюка під час підготовки фахового збірника Центру в 2023 році, коли відзначався 100-річний ювілей вченого.
Довгий час робилися безуспішні спроби відшукати будинок батьків Висоцького. Але нещодавно співробітники нашого Центру Юлія Деркач та Михайло Коваленко провели нові архівні дослідження і, дякуючи співробітнику Державного архіву Полтавської області В’ячеславу Сушко, – таки знайшли «Статистичну картку новонародженого», де серед іншого містилась інформація про місце проживання: вулиця Кобеляцька №33. Нині це одна з центральних вулиць міста – Європейська.
Завдяки подальшим розшукам, та професійним підказкам полтавських істориків та архітекторів, ми зʼясували, що сучасний будинок з 33-м номером вже існував на момент народження Сергія Олександровича, не змінював свою нумерацію в 1920-1930-хх рр., хоча в цей час, ймовірно, за цим же номером обліковувалося ще кілька одноосібних садиб поруч.
Тому в майбутньому ми продовжимо свої розшуки щодо можливої максимальної локалізації будинку, де народився вчений, але вже зараз можна стверджувати, що розміщення на сучасній історичній споруді по вул. Європейській 33 меморіальної дошки на світлу пам’ять нашого земляка, історика та археолога Сергія Висоцького, – є хорошою ідеєю!