«Хто до нас прийде з мечем, той від меча і загине» — фраза, яка, подейкують висить у військових рашистських казармах, і яку приписують Олександру Невському.
Хоча насправді вона (як і більшість цеглинок у москальській ідеології власної величі та звитяги) перефразовано-крадена ще з Біблії,
з висловлень Ісуса Христа — «Поверни меч твій на його місце; бо всі, хто взяв меч, від меча загинуть» (Матф., 26, 52).
Наразі меч першими взяли не ми, але цілком ясно, хто від нього згине (сподіваємось, назавжди).
Сьогодні у «АрхеоЗброярні» одна з рідкісних знахідок нашого Центру, захист та окраса мечів — бутероль.
Бутероль (від фр. bouterolle) — наконечник, футляр для піхов холодної клинкової зброї — меча, шаблі тощо. В різні часи такий елемент піхов виготовлявся зі шкіри, дерева, металу, кістки (іноді навіть слонової) чи цупкої тканини.
Основна функція бутеролі — оберігати зброю від затуплення, а тіло — від випадкових пошкоджень, а допоміжна, сакральна, — слугувати оберегом для власника та захищати його на «невидимому фронті».
Звідси і зображенні на подібних знахідках грифони, дерева життя, хрести чи лики Одина, які охороняли власника меча та допомагали йому в бою, ну або просто милували око).
Не варто забувати і про естетично-представницьку функцію, бо й у давні часи і донині холодна зброя є статусною візитівкою будь-якого воїна. Сам меч зазвичай мав бути функціональним та у доброму бойовому стані, а ось піхви різноманітними накладками-прикрасами перетворювали його на красномовний аксесуар, який міг багато сказати про його власника (особливо тепер історикам та археологам).
У 2011 році при обстеженні давньоруського поселення поблизу села Кузьменки неподалік Горішніх Плавнів місцевим краєзнавцем Віталієм Лямкіним, серед окремих цікавих речових знахідок, було знайдено і унікальний наконечник піхов меча (бутероль) підтрикутної форми з масивним ковпачковим закінченням.
Бутеролі подібної форми відносять до так званого куршського типу, основним місцем виготовлення яких була Східна Прибалтика, в меншій мірі — Білорусія.
На території України це була лише четверта подібна знахідка і третій пункт, де вона трапилася.
Оригінальність цієї бутеролі як в асиметричності зображень (вони різні на обох сторонах), так і в загадковій та нетиповій стилістиці самих орнаментів – подібних мотивів на аналогічних наконечниках досі ще не виявлено.
На одному боці це стилізація чотирикінцевого хреста з роздвоєними кінцями, у центрі хреста — коло. Інший бік — складна, ймовірно рослинна, композиція. По центру — ромб.
Наявність ромбу у верхній частині композиції на одній зі сторін бутеролі (із зображенням «хреста») дозволяють припустити порівняно пізню дату його виготовлення.
Наконечники піхов зі схожим орнаментом (наприклад схожий екземпляр із Ізяслава) зазвичай науковці датують ХІІ-ХІІІ ст., як й інші наконечники з різними і складними орнаментами.
Цікаво і те що саме селище розміщене неподалік нижньопсільського шляху, яким час від часу кочівники намагалися проникнути вглиб руських територій, і можливо втрата цієї бутеролі є свіченням буремних військових баталій по захисту нашої землі від таких надокучливих східних сусідів.
Тож, як бачимо, «ніколи знову» не працює та й не працювало ніколи, а «Пам’ятаємо. Перемагаємо» — наші сучасні реалії.