У похованні шаманки увагу вчених привернули не лише артефакти, а й її скелетні рештки.

На відміну від інших поховань, анатомічний порядок скелета частково порушено. Особливо в середній частині — від грудного відділу до тазового. Причиною може бути або природа, або тогочасні звичаї. Нижче — розбираємо версії детальніше
Серед можливих причин археологи виділяють природні обставини: пошкодження могили землерийними тваринами чи людьми або звичайна руйнація поховальної споруди, наприклад обвал склепіння камери. Ми вважаємо ці сценарії малоймовірними, але не виключаємо їх.

Є ще одне припущення. Серед поховальних практик різних народів чимало прикладів, коли захоронення небіжчиків відбувалось не одразу після їхньої смерті, а за певний період часу, визначений ритуальними нормами.
Відтермінування могло тривати дні, тижні, місяці й навіть роки, протягом яких останки небіжчика перебували в спеціальних місцях, зокрема й будинках мертвих. Після цього останки ховали. Залежно від тривалості їх попереднього зберігання, це могли бути напів- чи повністю розкладені трупи.

Іноді поховання людини «переносили» через життєві обставини: смерть під час далекої подорожі, у період сезонних перебувань на віддалених пасовиськах, під час воєнних походів тощо. Поховати мерця вважали за необхідне саме на землі його роду чи племені; це змушувало зберігати рештки аж до повернення додому.
Приклади такої практики демонструють могильники бронзового віку Східної Європи, а чи не найбільше — катакомбні культури середнього бронзового віку.

У катакомбних могилах найчастіше трапляються захоронення так званих «пакунків» — щільно й акуратно укладених прямокутною купкою кісток людського скелета, іноді зі слідами мішковини, в яку вони, вочевидь, були загорнуті (звідси й назва). У різних катакомбних культурах або групах «пакетовані» захоронення складають зазвичай від 1 до 11%, а для однієї — аж 43%.
Скелетні рештки в них мали різний ступінь розкладання: як повного, так і часткового, коли цілісність зберегли не лише окремі частини тіла (рука, нога, стопа), а й цілі відділи (тулуб, грудна клітка).

Цілком вірогідно, що схожа ситуація і з «шаманкою» з Гребінківського кургану. Часткове руйнування скелету могло спричинити навмисне або вимушене відтермінування її захоронення від моменту смерті. Тож у процесі її поховання довелось розміщати напіврозкладені частини тіла небіжчиці в анатомічному порядку, дотримуючись визначених обрядом норм покладення померлих — скорчено на правому боці, з розворотом до виходу з камери.
Утім, таємниця обставин смерті й поховання «шаманки» бронзового віку залишається невідомою.

Прямо зараз ви можете детально розглянути, як одноплемінники поховали шаманку  тут — https://www.codpa.org.ua/projects/shamankawebgl

Або тут — https://www.codpa.org.ua/pokhovannia-shamanky-hrebinka

#запідтримкиУКФ
#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків