«Це був тоді вже зовсім сивий, як подобає, по його словах, бути всякому вовкові, незвичайно приємний чоловік»*.

Людина яка своїми дослідженнями розвінчала теорії імперських дослідників і науково довела, що Україна не «всего лишь юг России» – а наш народ існує, та має свою самобутню мову та культуру.
Знавець не тільки всіх барв та типів українців, а й архітектури, ремесел, поживи та звичаїв – які кропітко фіксував у чисельних етнографічних експедиціях від Карпат до Кубані.

Викладач антропології та палеонтології, один з перших дослідників палеолітичних пам’яток на території України (Мізинська стоянка). Кавалер ордену Почесного легіону, нагороджений великою медаллю імені П. Брока за досягнення у галузі палеоантропології, великою золотою медаллю ім. П. Семенова-Тян-Шанського Імператорського Російського географічного товариства, міжнародною премією Годара за антропологічні дослідження та премією Кана за археологічні дослідження.
Доктор Паризького університету, який саме там із прихильника соціалізму та федерації слов’янських народів на початок XX століття він став прихильником незалежної України. Один із ініціаторів видання у Празі першого нецензурованого випуску «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Минулого року ми не дуже відзначали 175-літній ювілей від дня народження через відомі обставини. Але згодом все ж таки зібралися з силами, і наш фаховий збірник «Старожитності Лівобережного Подніпров’я – 2022» присвятили саме цій визначній даті не менш визначної особи.

Тож принагідно хочемо нагадати нашим авторам, які готували свої статті до цього збірника, але так чи інакше десь «затрималися в дорозі» з матеріалами, – у вас є шанс «застрибнути в останній вагон» збірника, який вже верстається)
Надіслати матеріали можна на пошту: 666sher@gmail.com. Шерстюк В’ячеслав Вікторович.

Сьогодні ж, честь народин (17 (5) березня) нашого видатного земляка, батька української антропології та етнографії, археолога, уродженця села Крячківка на Полтавщині — Хведора Кіндратовича Вовка, пропонуємо Вам невеличку добірку світлин з ним.

Хведір Кіндратович Вовк. Галичина. 1905 рік.

Хведір Вовк серед викладачів та слухачів курсів українознавства у Львові організованих для вихідців з Наддніпрянщини Науковим товариством імені Шевченка та Товариством прихильників української літератури, науки і штуки. Львів. 1904 рік. Фото з колекції Національного музею історії України.

Колективне фото Хведора Вовка та його учнів з Петербурзького університету, серед яких – знані науковці Сергій Руденко, Петро Єфименко та Левко Чикаленко. Фото з колекції Національного музею історії України.

Антропологічні вимірювання, які Федір Вовк (4) проводив за участі наддніпрянця Михайла Русова (1; в цей час також політичний емігрант), перемишлянина Михайла Коса (2; військовий лікар у гарнізоні Перемишльської фортеці, перший українець окуліст у Галичині), Мельника (3) і етнографа Луки Гарматія (5). (Найбільш ймовірний автор – З. Кузеля).Перемишль. 1903. Рік. Оригінал фото – у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.

Хведір Вовк в молоді роки.

Київська «Стара громада» . Хведір Вовк у верхньому ряду сьомий. 1874 рік.

Бо ми, українці, «плем’я темноволосе, темнооке, вищого за середній чи високого зросту, брахіцефальне, порівнюючи високоголове, вузьколице, з рівним і, досить вузьким носом, з порівнюючи короткими верхніми та довшими нижніми кінцевостями» маємо пам’ятати та шанувати одного з перших своїх дослідників!

*Чикаленко Є. Спогади (1861–1907) / Передм. В. Шевчука. К., 2003. С. 234.