Сьогодні рубрика «Знахідка» продовжує знайомити Вас з предметами, пов’язаними з ранньослов’янськими племенами на територіях Полтавщини.
До Вашої уваги – бронзова фібула (лат. fibula — «скобка»), що була знайдена археологами Анатолієм Гейком та Сергієм Сапєгіним під час рятівних досліджень у с. Ковалівка, яку самі науковці відносять до так званої «культури середньовічних інгумацій», і датують VI ст. (про інші знахідки з цього комплексу, два браслети, ми розповідали раніше).
Наша знахідка має досить простий дизайн та зручне кріплення, що дозволяло часто використовувати її у повсякденні. Вона виготовлена з бронзи, має дуже гарний стан збереження, то ж перед нами чудовий зразок свого «виду» (і дуже рідкісний у такому виконанні для VІ ст. н.е.), адже фібули мають довгу й цікаву історію.
Ця помічна в усі часи річ слугувала не тільки застібкою, а ще й прикрасою, нею можна було і плащ закріпити, і статус показати. Все залежало від металу, вмілості та фантазії майстра, який її виготовив. Бронзові, срібні та золоті (рідко – залізні), пальчасті, дугові, кільцевидні, змієвидні, грецькі, скандинавські, угорські, інкрустовані каміння та емалями чи не декоровані взагалі – всі вони різнились матеріалами, часом виготовлення та формою, проте технічні вимоги завжди були однакові. Кожна «поважаюча себе» фібула мала добре виконувати свою головну функцію – «тримати стрій», через що конструкція переважно складалась з голівки, спинки, ніжки, приймача та пружинного апарату. Існували фібули і найпростіших конструкцій, де голка просто надягалася на закручену в кільце дужку.
Не можна не згадати і про те, що сьогодні фібулу назвали б річчю унісекс, адже їх однаково носили як чоловіки, так і жінки, чиї плащі чи інші елементи одягу скріплювалися і прикрашалися століттями.
Використовувати подібні застібки почали ще з кінця бронзової доби, а вже на початку залізної фібули широко зустрічалися повсюди, і перебували у вжитку аж до середніх віків, доки їх не витіснили ґудзики. Проте, фібули й понині лишаються як елементи народних костюмів у багатьох країнах, їх продовжують використовувати, подовжуючи таким чином життя одним з найдавніших застібок людства.
А ще фібули це один з артефактів по яким можна визначити датування пам’ятки! Адже за такий довгий проміжок часу вони неодноразово змінювалися, мінялася їх конструкція та зовнішній вигляд, а це робить їх чудовими маркерами приналежності до тієї чи іншої археологічної культури чи групи памʼяток.
Тож перед нами знову одна із знахідок з кола «старожитностей антів», які зустрічаються на наших територіях, як бачимо, досить часто. Іноді старожитності з цього кола деякі дослідники навіть співвідносять з кочівниками, про мирне співіснування яких з слов’янськими племенами свідчать юртоподібні житла, які іноді трапляються на слов’янських пам’ятках. Саме біритуальні практики та поліетнічність тогочасного населення дозволяють припускати, що наші артефакти відносяться до так званої «культури середньовічних інгумацій», на разі маловідомої групи памʼяток без офіційної назви.
Закріпивши цією застібкою в пам’яті цікаві факти, ми повертаємося до обробки наших колекцій, і в наступних випусках будемо знайомити Вас з найцікавішими екземплярами, які незабаром поповнять музейні фонди Полтавщини!
У колажі використано малюнок Зінаїди Васіної.