Сьогодні завдяки нашій «Знахідці» маєте нагоду вивчити нове слово – «діпінті» (шановну публіку, яка вже знає про що мова, просто запрошуємо до подальшого читання).
Воно означає напис на глині, своєрідну позначку-штрих код Давнього світу. І якщо графіті – це «дряпання», то «діпінті» – це написи фарбою, переважно вохрою чи сажею, які наносилися вже після випалу посудини. Ця традиція розквітла у класичний період – V-IV ст. до н. е., але справжнього розмаху досягла в епоху Римської імперії.
Цілком можна сказати, що діпініті це не просто написи, а живий голос історії, який розповідає нам, що пили, чим торгували та навіть як дурили покупців за часів Давньої Греції та Риму.

Тож навіщо їх взагалі писали?

Діпінті часто виконували роль сучасної етикетки та накладної. Адже на них могли вказувати: вміст того, що всередині (вино, оливкова олія тощо); походження – з якого регіону приїхав товар; вага – скільки важить порожня амфора та скільки заповнена; датування – ім’я консула або посадовця, щоб знати рік врожаю; власник – хто відправив і кому призначено.
Науковці часто поділяють діпініті на дві групи: офіційні комерційні написи з даними про товар та приватні помітки – короткі імена або цифри, зроблені вантажниками чи власниками лавок. Тож такі маркування одночасно є й логістичною міткою, й «блокнотом», де записані якості, кількості та імена власників чи торговців.

Наша знахідка – фрагмент стінки амфори з червоно-коричневим діпінті. Вона має одну доволі чітку літеру, найімовірніше Епсилон, та іншу, яка збережена частково, що ускладнює її прочитання та інтерпретацію всього напису загалом. А знайдена ця підписна стіночка була у 2014 році, під час розвідок, В’ячеславом Шерстюком на селищі черняхівської культури в ур. Хозари, село Кантемирівка на Чутівщині, відомому ще за дослідженнями Михайла Рудинського та Євгенії Махно.

У контексті подібних знахідок поодинокі літери іноді інтерпретуються як мітки грецьких торговців. Оскільки амфори були «багаторазовою» тарою, Епсилон міг означати: об’єм – 5 одиниць міри (наприклад, хоїв); власність – позначення купця, чиє ім’я починалося на цю літеру (наприклад, Епікрат); ціну або якість – як маркування сорту продукту.

Маємо цікавий приклад зі скіфського часу: в кургані Солоха було знайдено 12 амфор, одна з яких мала діпінті. У таких в ті часи місцевим племенам купці доставляли вино, причому – у великих об’ємах, адже покупці вживали його не розводячи водою, як стародавні греки, чим вражали вишуканіших «продавців». Напис червоною фарбою на горлі цієї амфори ΓΛΥ є скороченням від давньогрецького γλύξίς – солодке вино. Найімовірніше вона була з поховання молодшого з трьох братів – Оріка, про якого, дякуючи діпінті, ми тепер знаємо що він був поціновувачем доволі вишуканого хмільного напою з далеких земель. А ще це демонструє, що тогочасні торгові відносини були настільки розвиненими, що купцям було достатньо трьох літер, аби зрозуміти вміст. Солодкі вина були рідкісними та дорогими, оскільки їх виготовляли з підв’яленого винограду, тож таке маркування цілком могло бути ознакою товару класу «люкс».

Як бачимо, наш маленький уламок це велика історія!
Ця стінка амфори з літерою «Епсилон», знайдена в полтавському чорноземі, колись була частиною великої логістичної системи.

Чи це був номер партії вина? А може, це особистий знак грецького купця, який не побоявся везти свій товар далеко на північ? Важко сказати напевно..

Однак, маємо ще одну літеру, яку не можна не зважати.
На що вона схожа?
Наші варіанти: Йота (ἰ): тоді це число I+E – 15?
Каппа (κ): скорочення для Κ (міра) + Ε (5)? Тобто напис – «Κε» міг означати 5 мір чогось.

Як гадаєте що там було написано? Ваші версії?

А наступного разу, коли ваша бабуся чи батьки виводитимуть на покришці слоїка напис «Порічкове вино – 2026», – можете потішити всіх ерудицією та сказати що це сучасне діпінті).