Сьогодні в нашій рубриці «Знахідка» дуже не простий предмет, можна навіть сказати – дещо загадковий. І ось чому.
Уявіть, що ви розкопуєте скіфський курган і знаходите дивні бронзові кільця. На них незрозумілі заокруглені виступи – «шишечки», іноді вони з’єднані по два або три разом, іноді мають ще й ніжки виступи.
Що це? Деталь кінської збруї? Елемент кріплення меча? Чи, можливо, стародавній спінер?)

Нашу знахідку – лите бронзове кільце з п’ятьма, місцями подвоєними виступами-шишечками, було знайдено Віталієм Лямкіним біля села Говтва Решетилівської громади.

Довгий час призначення цих артефактів ранньої залізної доби викликало запеклі дискусії серед науковців. Раніше археологи були переконані, що ці суворі на вигляд кільця належали виключно воїнам (так, як, наприклад, у Требеніште, Північна Македонія): іноді знаходячи їх у похованнях поруч із мечами, дослідники припускали, що це функціональні деталі портупеї для підвішування зброї або елементи кінської збруї. Однак сучасне дослідження, яке охопило 188 подібних артефактів із Центральної та Східної Європи, спростувало цей мілітарний міф. Хоча варто зауважити, що дійсно існує зовні схожа група кілець із виступами, які безперечно є елементами кінської збруї або портупеї. Відрізнити їх можна за формою виступів та їх розміщенням: у кілець-прикрас (підвісок) декоративні розетки знаходяться на зовнішньому ребрі обруча, тоді як у деталей спорядження вони розташовані на площині кільця (з «лицьового» боку). Проте, головною відмінністю є наявність специфічного виступу, який, найімовірніше, слугував для фіксації ременя.

Згодом виявилося, що ці загадкові кільця також масово знаходять у жіночих та дитячих похованнях, де зброї іноді не було взагалі. Насправді це елемент скіфського та фракійського «фешну», популярний з VI по III століття до нашої ери. Ретельний аналіз розташування знахідок на скелетах показав, що кільця з виступами слугували вишуканими прикрасами: їх носили у складі складних намист (як у Кириківському кургані на Сумщині, де вони обрамляли велику намистину з гірського кришталю), використовували як частини набірних браслетів разом зі скляними намистинами, або ж вони мали петельки й слугували сережками. Чи як знахідки з с. Сеньківка (Київщина), які були виявлені під черепом небіжчиці, і, можливо, належали до головного убору чи зачіски та слугували оздобою для кіс.
Перейнявши прийшлі тенденції майстри Північного Причорномор’я, і можливо Лівобережжя, не лише використовували імпортні ідеї з Балкан, а ще й налагодили власне їх виробництво, створюючи унікальні місцеві варіації, перетворивши те, що ми колись вважали частиною зброї, на символ стародавньої моди.
Загалом масштаб поширення цих прикрас справді вражає і нагадує мапу сучасних подорожей!
Археологи знаходять подібні кільця на величезній території: від Північного Причорномор’я, Лівобережжя (Посулля, Полтавщина) до Балкан та Карпатського басейну. Їх виявляли у некрополях Требеніште в Північній Македонії, у скарбах Румунії (Чукурова), в Угорщині та навіть Богемії (Чехія).

Ще цікавий факт – ці загадкові кільця дісталися навіть до стін оспіваної Гомером Трої! У верхніх шарах цього легендарного міста було знайдено пару спарених бронзових кілець із трьома виступами-шишечками. Це доводить, що мода на такі аксесуари була справжнім міжнародним трендом того часу, який об’єднував своїх поціновувачів від скіфських степів до берегів Егейського моря.

У колажі використано реконструкції: костюма з декоративними елементами з кургану 3, хут. Стайкин Верх (Любов Клочко «Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля»); костюма скіфської дівчини з Кургану Вишнева Могила (Яків Прилипко, Юрій Болтрик «Текстиль зі скіфських поховальних комплексів»).