Перед Вами майже однаковий набір посуду – миска та глек, майже однакової технології виготовлення – сіролисковані та димлені, майже однакової якості (міцності, щільності й т.д.).
Але якщо справа – це посуд ХІХ-ХХ ст., яким користувалися наші бабусі-дідусі, то зліва – предмети побуту, синхронні Стародавньому Риму.

Ще ІІІ-V ст. н.е. на наших землях існували культури, які вміли виготовляти предмети, зокрема – посуд, настільки якісний, що до подібного розвитку гончарства пращури на наших землях дійшли лише за понад 1000 років. Прогресивні технології, які надходили із Заходу від Риму були знівельовані навалами кочівників зі Сходу.
Після цього починається технологічний регрес, і місцеве населення ще на 500 років повертається, в основному, до виготовлення ліпленого посуду.
Історія циклічна, тенденції зберігаються, а чи вчить вона нас своїми уроками – побачимо…