У 2013 році у маленькому лісі 
колишнього Віньковецького району Хмельницької області було знайдено цікавий скарб. Але цікавим він став не відразу: частину знахідок із заліза, яка здавалася нецінною, знахідники встигли здати в металобрухт… Це були, переважно, деталі возів та інших побутових предметів.
колишнього Віньковецького району Хмельницької області було знайдено цікавий скарб. Але цікавим він став не відразу: частину знахідок із заліза, яка здавалася нецінною, знахідники встигли здати в металобрухт… Це були, переважно, деталі возів та інших побутових предметів.Інші ж предмети вдалося зберегти: згодом вони були реставровані та передані В’ячеслав Шерстюк до фондів 
Полтавського краєзнавчого музею. І не дарма: адже це був унікальний комплекс похідного дистилятора середини 17 століття.
Полтавського краєзнавчого музею. І не дарма: адже це був унікальний комплекс похідного дистилятора середини 17 століття.Цілком імовірно, що зазначений речовий крам був у складі обозу однієї з армій (ймовірно – польської) під час битви між козацьким військом під керівництвом Хмельницького та коронною армією під містом Бар (воно знаходилося зовсім поруч) у 1648. На це вказує не лише локація місця знахідки, а й датування 
монетного скарбу, який був знайдений поруч. Так як тут були лише дрібні монети (гроші та соліди), ймовірно це була плата за продукцію, яку виготовляли на цьому інвентарю.
монетного скарбу, який був знайдений поруч. Так як тут були лише дрібні монети (гроші та соліди), ймовірно це була плата за продукцію, яку виготовляли на цьому інвентарю.
Що входило в цей комплекс?Це два «перегонні куби», мідні ємності з ручкою та ніжками, щоб ставити на 
вогонь, та щільними кришками з двома патрубками. З них і мав стікати 
«продукт». Ймовірно, він зберігався у великій мідній посудині, із залізними оббивками. А розливали клієнтам продукцію олов’яною (а олово тоді було дуже поширене для столового посуду), можливо – мірною, тарою у вигляді циліндра. Останній мав цікаві, хоч і незрозумілі на разі, позначки на собі.
вогонь, та щільними кришками з двома патрубками. З них і мав стікати «продукт». Ймовірно, він зберігався у великій мідній посудині, із залізними оббивками. А розливали клієнтам продукцію олов’яною (а олово тоді було дуже поширене для столового посуду), можливо – мірною, тарою у вигляді циліндра. Останній мав цікаві, хоч і незрозумілі на разі, позначки на собі.
Це унікальний комплекс, який є унікальним для України, і навіть для 
Європи. Якщо для 18 століття подібних окремих дистиляторів трішки можна побачити в європейських музеях, то подібний повний набір, ще й середини 17 століття – наразі унікальний комплекс. І він збережений, та експонується в
Полтаві!
Європи. Якщо для 18 століття подібних окремих дистиляторів трішки можна побачити в європейських музеях, то подібний повний набір, ще й середини 17 століття – наразі унікальний комплекс. І він збережений, та експонується вПолтаві!Як ми розуміємо, у складі військового обозу армії середини 17 століття мало бути багато інвентарю: і боєприпаси, і харчі, і… засоби для відпочинку та відновлення морально-психологічного стану 
Тому подібні невеличкі комплекти дистиляторів супроводжували 
армії в обозах упродовж тривалого історичного періоду 17-18 століть.
Тому подібні невеличкі комплекти дистиляторів супроводжували армії в обозах упродовж тривалого історичного періоду 17-18 століть.До слова, продукція, яка виготовлялася на таких дистиляторах, у тогочасній спільноті мала назву “вино”, а не “самогон”. Хоча гнали його самі, переважно із 
зерна, а до сучасного вина воно не мало ніякого відношення) Це тому, що міцність того напою, хоча він і був “самогоном”, тобто вигнаним власноруч (крафт – як сказали б зараз), була близька до міцності вина, тобто десь 15-20 градусів.
зерна, а до сучасного вина воно не мало ніякого відношення) Це тому, що міцність того напою, хоча він і був “самогоном”, тобто вигнаним власноруч (крафт – як сказали б зараз), була близька до міцності вина, тобто десь 15-20 градусів.Як то кажуть: війна війною, а обід (і кухлик до обіду) – має бути за розкладом!