9-го лютого світ відзначає Міжнародний День стоматолога. На жаль ми не можемо за традицією цього свята запропонувати вам стоматологічні послуги, бо це не наш профіль, але натомість пропонуємо зануритись в інші «корені», й дізнатись що знає археологія про зуби та їх хвороби.

Тож чому і як ми «зносили» наші зуби? Саме антропологічні дані дають змогу відповісти на ці запитання, а очільник нашої Лабораторії медичної та історичної антропології, кандидат медичних наук, старший співробітник Центру Андрій Артем’єв написав чимало наукових робіт з цього приводу – ознайомитись з деякими з них можна у нашій бібліотеці: https://www.codpa.org.ua/library/%d1%8dvolyuczyonn%d1%8be-osobennosty-razvytyya-karyesa-u-cheloveka/?fbclid=IwAR1jbIk5OdMOKQHexUFdyvUaHi0H4woHWRnR4SziXfmq6C9l8Kk0_OSaYrA

Давні щелепи та зуби насправді можуть багато сказати: що їла, чим хворіла людина, її вік, стать і навіть поставу, а також показати інший, дуже цікавий, матеріал. Наприклад, чи знаєте Ви що в наш час у людей майже зникли торуси? З найдавніших часів ці масивні щелепні виступи-валики зустрічались дуже часто, і, найімовірніше, були наслідком адаптації до чималого навантаження на щелепи. Варто зауважити, що й функції зубів тоді були набагато різноманітніші, ніж у сучасної людини.

Тож, якщо еволюційно на розвиток черепа людини впливав ріст та зміни головного мозку, то на зміни щодо щелеп і зубів дуже часто впливала їжа, питна вода та умови, середовище, життя.
Згідно з археологічними даними основними заняттями представників культурно-історичних спільнот енеоліту були скотарство, мисливство, риболовля та збирання. А головними заняттями, які забезпечували їжею представників культур бронзової доби, – скотарство та землеробство, і в основі їх раціону була м’ясо-молочна дієта. Людство почало вести більш осілий спосіб життя, а отже, злакових культур в їжі побільшало.
Загалом річ у тім, що наші давні пращури вживали набагато простішу і жорсткішу їжу, яка давала більше навантаження на органи ротової порожнини – звідси їх міцність та краще функціонування.

Але не їжею єдиною! Відомо, що багато патологічних змін в організмі людини залежали не тільки від навколишнього середовища, а й від соціуму. Мова йде про різного роду інфекції, які наш пращур здобув від нових суспільних контактів.
Також вплинула так звана «неолітична революція», зокрема – одомашнення диких тварин. Все це призводило до змін, а зміни часто призводили до хвороб, позаяк людина ще не мала до них імунітету. Так, найпоширеніше захворювання сьогодення, яке прогресує разом з розвитком людства, – карієс, – поодиноко почав з’являтися ще в енеоліті, а його стрімкий перехід із кількості в «якість» відмічається вже в добу середньовіччя, особливо – раннього модерну. Вже сам раціон модерної доби у багатих верств населення був наближений до нашого сучасного, тож і не дивно, що хвороби зубів теж, з часом, істотно «поближчали».

Озираючись назад, аналізуючи антропологічні дані, бачимо, що наша зубощелепно-лицева область з масивної стала редукованою, вестибулярна поверхня фронтальних зубів набула прямокутної форми. Нам більше вже не загрожує зміна прикусу через
«симптомокомплекс вершника»*, який спостерігався у кожного з досліджених антропологом індивідів, щоб був віднесений до професійних кінних воїнів. Натомість майже постійними супутниками сучасної людини стали карієс і пародонтоз.

Підсумовуючи хочемо сказати, що не варто впадати у відчай, хоча зміни епох показують, що зубні справи у людства загалом кепські. Водночас і в наші часи є безумовно й купа плюсів: ми маємо широкий вибір корисної їжі, за якою вже не потрібно полювати; маємо змогу пити чисту воду; сучасна медицина забезпечує нам кращу якість та продовжуваність життя. Тож можна сказати, що питання лише в усвідомленому споживанні їжі, способі життя та догляді (і не лише за зубами).
Болить – не терпи, а ще краще – упереджуй!
Хоча кажуть що при сильному зубному болі можна ще звернутись до Святої Аполонії, подейкують що якщо їй помолитись чи просто вимовити ім’я – біль як рукою зніме.
Але ми б все ж порадили – гайда краще до стоматологів!

Навіть побратим нашої гребінківської шаманки, який був «щасливим володарем» зуба з двома враженнями карієсу, знав коли звернутися і до кого за допомогою!

*«Симптомокомплекс вершника» – симптомокомплекс у кістковому руховому апараті, характерний для людини, яка тривалий час (протягом майже всього життя) займалася верховою їздою. Прикус людини, яка все свідоме життя проводила на коні є специфічним: з’являються незвичайні специфічні стертості на зубах фронтального ряду, що, напевно, пов’язані зі звичкою закушувати повіддя вузди.