На цьому фото 2015 року – найбільш витривала частина (яка залишала “корабель” розкопу останньою) Манжеліївської експедиції. Про саму експедицію, для читачів які не в темі, – іншим разом. Тут хотів звернути увагу на інше: на фото – троє хлопців, які вже в 2014-2015 рр. пройшли горнило війни. Вже тоді ми вирішили намагатися робити наші експедиції (які ми проводили тільки власними силами і коштами, на волонтерських засадах) місцями, де ветеранам буде цікаво і комфортно.
Наступні експедиції, які ми проводили, значною мірою складалися з таких ветеранів. І це не тому що ми хотіли дати їм роботу: людина, яка воювала чи воює за свою країну як ніхто має розуміти й цінність своєї історії, свого коріння, й ціну, яку заплатила держава за уроки цієї історії.

У 2021 році виграли і мали реалізовувати грантовий проект з програми археореабілітації. На жаль бюрократичні обставини не дали можливість отримати фінансування, а наступного, 2022-го року, обставини були вже інші.
Цього ж року кількість таких ветеранів почала зростати, зокрема й серед тих хто на фото. Але, нажаль, почала зростати й кількість колег і дотичних до археології людей, які вже залишилися у строю навічно…

Для Перемоги нам потрібно вижити, війну виграють лише ті хто виживає. А так як у нас ще багато справ й ідей, тому, братове і посестри археологи, нам потрібно вижити, вижити і Перемогти.

З Днем, і навіть якщо ви зараз не святкуєте. Навіть особливо якщо ви зараз не святкуєте.