Щоб наблизитися до розуміння, археологи вивчають матеріальну культуру — відчутну на дотик, але вкрай фрагментарну та суттєво трансформовану кривим дзеркалом часу.

Скотарські соціуми Північного Причорномор’я розвивались протягом двох «бронзових» тисячоліть. Найбільше інформації для розуміння організації цих народів дають могильники.
У похованнях певною мірою «зашифровані» тогочасні соціальні статуси й ранги, «професії», громадські й ґендерні ролі тощо.

Про них говорять такі показники:
– масштабність і складність могильної та надмогильної споруди;
– склад, кількість і якість поховального приданого;
– спосіб поховання небіжчика;
– наявність чи відсутність додаткових ритуальних дій;
– деякі інші деталі поховального обряду.

Існує думка, що суспільства «катакомбників» були виразно розшарованими і за своєю структурою нагадували соціуми давньосхідних цивілізацій, наприклад ведійських аріїв.
Так, для «інгульської» людності виділяють 6 соціальних рангів:
– 3 ранги знаті;
– 2 ранги рядового населення (заможне і незаможне);
неповноправні.

Східнокатакомбне («донецько-донське») ж населення демонструє лише 4 соціальні ранги:
– знать;
– 2 ранги рядового населення;
– неповноправні.

З іншого боку, така схема видається надто складною, притаманною державним суспільствам і нехарактерною для пізньопервісних соціумів. Як би там не було, археологічні матеріали дозволяють доволі впевнено говорити про неоднорідність громад скотарів бронзового віку, у складі яких на тлі основної маси пересічних общинників виділялись люди високих соціальних статусів або рангів — вожді, голови общин, військові лідери, служителі культу.
Матеріали курганних некрополів також можуть розкрити певну інформацію щодо демографічних і ґендерних аспектів розвитку давніх скотарів, як-от співвідношення чоловіків і жінок, розподіл соціальних ролей між ними, положення дітей і підлітків тощо. Ці таємниці чекають на своїх дослідників.

В інфографіці використані ілюстрації Pavel Hristov і Christian Sloan Hall.

#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків