Відкриття археологів свідчать про надзвичайно ранній досвід зуболікарського втручання.
Так, у містечку Мергар (Пакистан) у похованнях поселення VІІ-VІ тис. до н.е. Р. Мачіареллі було виявлено 11 зубів (0,2 % від загальної кількості), що мали сліди стоматологічного втручання: свердління було виконано на живих людях, які продовжували жити і після згаданої процедури.
За основний лікувальний пристрій ними використовувався звичайний виріб типу коловороту, із тонкими крем’яними різцями, закріпленими на робочій частині.
У 2006 р. у Єгипті виявлено склеп, який завдяки специфічним ієрогліфам, вчені ототожнили з похованням Ій Мрай, відомого за джерелами дантиста, що лікував фараона та його сім’ю. Його супроводжували у потойбіччя два його помічники (Iy Mry, Kem Msw та Sekhem Ka). Датування комплексу ― 5-та Династія, трохи більше 4 тис. років тому. Відомий також Хесі Ре — особистий дантист фараона Джосера (3-я династія, 2592-2544 р. до н.е.).
Певно, вже у той час дантисти-лікарі змогли виділитися в окрему касту. З наявності гробниць помітне таке виділення, але з низької якості каменю чітко розумієш що до фараона і його ближніх каста ще не дотягувала.
А от у Чатал-Гююкі (Туреччина) в часи неоліту пішли ще далі, й використовували людські зуби для прикраси власного тіла. На майданчику 6700-6300 рр. до н.е. було знайдено три зуби з ознаками навмисної модифікації для декоративних цілей. Щоправда, за дослідженнями вчених з Копенгагенського університету усі ці зуби дорослих людей були, певно, видалені після смерті.
Людські зуби надзвичайно рідко використовувалися з декоративною метою. Можливо такі прикраси натякали на якийсь зв’язок її носія з колишнім власником зуба. Такі поховання відомі у Вірменії (басейн р. Шиок) у добу пізньої бронзи – раннього заліза, кілька таких комплексів на території Східної Європи є в пам’ятках доби пізньої бронзи, бабинському та зрубному культурно-історичних колах. Останні, зібрані й проаналізовані В. Подобєдом, А. Усачуком та В. Цимідановим, виступали, зокрема, в якості “медіатора при встановленні контактів з потойбіччям».
За повір’ями різноманітних народів Євразії за допомогою зубів можна було здійснювати негативний чи позитивний вплив на їх власника, вони асоціювалися з врожайністю (несучи сексуальне семантичне навантаження), є повір’я що саме в зубах концентрується сила, у тому числі ― магічна, їх попереднього власника (чого вартий зуб Будди Шакьямуні (Сіддхартхи Гаутами).
Запитаєте ― а до чого тут Полтавщина?
Навесні 2007 р. у м. Гребінка було досліджено (керівник експедиції ― В. Шерстюк) рештки кургану, в якому було виявлено, зокрема, родовий (?) могильник катакомбної культури, одне з поховань якого (№ 4) містило захоронення жриці-шаманки (про саму поважну пані якось окремо (наприклад, на Вальпургієву ніч?) зробимо розгорнутий репортаж).
Серед купи екстраординарного інвентарю виділялося намисто, до разка якого входила підвіска, що була виготовлена із зуба людини. За визначенням к.м.н., палеоодонтолога А.В.Артем’єва вона виготовлена із нижнього постійного моляру (46 ВООЗ) чоловіка що на час «зубоделітної»⚒ процедури мав 35-45 років. На момент його видалення сусідніх зубів вже не було.
Для використання зуба в якості підвіски медіальний корінь був обламаний, а у дистальному ― зроблений отвір. Вражає той факт, що місце для свердління отвору було вибране надзвичайно вдало, т.я. зміщення в якийсь інший бік призвело б до руйнації та тріскання оболонок об’єкту. А в нашому випадку навіть ніде не переривається цілісність тканини кореня.
На самій намистині виявлено дві зони враження хронічним поверховим та середнім карієсом. На останньому, при 250-разовому збільшені, були помічені односпрямовані, майже однорозмірні боріздки, ― сліди обробки враженого місця. Це, теоретично, могли бути сліди як лікування так і шліфування під огранку для намиста: але ширина боріздок розмірами в мікронах та їх виключно паралельне однобічне спрямування (при постмортальному шліфуванні такої обережності могло й не бути), наявність таких боріздок саме на каріозній структурі зуба, схиляють до думки про саме лікарське прижиттєве походження цих слідів.
До речі, варто зауважити й той факт, що така суттєва враженість зуба його власника, свідчення значної хворобливості, що на той час, за сьогоднішніми даними, для племен як катакомбної, так і ямної культур, було дуже рідкісним явищем. Безумовно, його власник досить страждав від зубного болю, адже за всіма ознаками він мав хронічний та в’ялий характер. Певно, саме ця шаманка й була тим «дантистом», який допоміг хворому із «нещастливим зубом», забравши потім його собі до намиста як талісман.
До речі, знайдене у похованні міні-шильце з бронзи, довжиною трохи більше 2 см, могло виконувати ту ж роль, що й палеолітичні крем’яні свердла з Мергар (хоча шамани ще й тату набивали…). Ну, принаймні, такий непрактичний розмір та такий контекст його покладення схиляє все ж до якогось нестандартного його використання.
Звісно, те що шамани часто паралельно виконували й функції знахарів-цілителів ― не новина: це зафіксовано й в етнографічних даних та епосах. Але в даному випадку ― це чи не найдавніше такого роду археологічне підтвердження.
Таким чином ― маємо найдавнішу (ІІІ тис. до н.е.) дантистку Полтавщини з сучасної Гребінки (окрім того що вона ще вміла й трохи «пошаманити»), вік якої не поступається вищеописаним склепам єгипетських знахарів!
Причому це була жінка!, тоді як ще в Російській Імперії до 1875 р. стоматологами мали право бути лише чоловіки. Зайвий козир феміністкам до кишені 😉
Тож не хворійте, бережіть свої зуби, і довіряйте їх лише досвідченим і добрим «шаманам»)
Див.: Артем’єв А.В., Шерстюк В.В. Підвіска із зуба людини з катакомбного поховання у Гребінці // АЛЛУ. ― Полтава: Техсервіс, Археологія, 2007. ― № 1-2. ― С.2 обкл.
П.С. Про сам комплекс поховання шаманки ― дещо пізніше.