Наші пращури з епохи бронзи легко пройшли б будь-яку медкомісію. Здоров’я вони мали помітно міцніше, ніж ми, нинішні. Інфаркти, інсульти, діабет та інші бичі сучасного суспільства їм, за незначними винятками, були майже невідомі.

Про стан здоров’я далеких предків можна судити за «мешканцями» Гребінківського кургану. Стан кісток та зубів здатен чимало розказати про здоров’я спільноти в цілому.
Так, у найстаршої зі знайдених у ньому осіб збереглися всього кілька зубів. Але при цьому жоден з них не мав ознак патології. Втрата зубів відбувалася через природне старіння, а не через хвороби, знесилення чи суворі умови життя. Здорові зуби, без ознак або майже без ознак карієсу, – досить типове явище для людей цієї доби, відзначають антропологи. Це свідчить про міцне здоров’я.

У більшості захоронених у Гребінківському кургані антропологи не змогли виявити вад здоров’я, окрім переломів . Де були отримані останні – чи під час битв, чи тренувань або більш рутинної життєдіяльності, – точно невідомо. У нашої центральної фігури, молодої шаманки, – жодних пошкоджень кісток не було Навпаки: її архітектура тіла вказувала на гарний фізичний стан!

Зовнішність знайдених у кургані осіб являє собою поєднання патріархальних та більш сучасних рис. Так, від пращурів давнім індоарійцям дісталися квадратна форма нижньої щелепи, додаткові кісткові нарости на обох щелепах, які допомагали пережовувати грубу їжу, і так звані треми приматів, тобто, чималі щілини між іклами та корінними зубами, характерні для тварин. Водночас, у цей період відбувається певна модернізація щелепно-лицьового апарату: зменшення кількості зубів-різців, спрощення всієї зубної системи.

Сам за себе чи всі за одного? Знайдені рештки вказують на високу соціальну орієнтованість суспільства епохи ранньої бронзи. У літніх «мешканців» кургану антропологи виявили вікові порушення в роботі опорно-рухового апарату. Настільки серйозні, що самостійно вони навряд чи могли б добувати їжу. Те, що хвороба не завадила їм дожити до старості, свідчить: їм надавали постійну підтримку. Очевидно, турбота про старих і хворих була не винятком, а нормою, буденною справою для їхніх одноплемінників.

Отримані під час розкопок дані можна масштабувати і за межі сучасної Полтавщини. Найчастіша проблема зі здоров’ям у людей епохи бронзи – травматизм. Як побутовий, так і внаслідок участі у збройних протистояннях. Також – запальні процеси у кістках, що призводили до змін в опорно-руховому апараті.

Переселення народів, землетруси і виверження вулканів, різкі зміни клімату (значне похолодання або тривалі посухи), і, як наслідок, – неврожаї та голод, нестача мінеральних солей та вітамінів у організмі, що впливало на стан здоров’я кількох поколінь, військові набіги, полон, спустошення земель, деградація чи зникнення цілих держав, втрата передових технологій, у тому числі в медицині, – усі ці фактори позначалися на якості життя, його тривалості, призводили до більш ранньої смертності і зниження народжуваності.

Складність медичної допомоги, яку вміли надавати у ті часи, вражає. Відомо, що цілителі минулого вдавалися до трепанацій та штучних деформацій , проводили операції на очах та внутрішніх органах, виводили каміння із сечового міхура, лікували хвороби вух, горла, видаляли поліпи. Так, після трепанацій люди проживали ще 7-10 і більше років, що говорить не лише про якість втручання, а й про кваліфікований післяопераційний догляд.

Уміли складати кістки після важких поранень, навіть вдавалися до ампутацій та протезування. Кровопускання та очищення ран були буденною справою. Розвиненим було лікування травами . Татуювання також могли робити з лікувальною метою. Лікувальні та оздоровчі дії, ймовірно, тісно перепліталися з магічними ритуалами. Утім, магія могла виступати й самостійним напрямком лікування.

Звісно, про медичну справу нам більше відомо з письмових трактатів останніх двох тисячоліть, але й на основі таких джерел інформації як кістки та зуби, антропологи можуть у тій чи іншій мірі реконструювати “історію хвороб” стародавніх мешканців.

#запідтримкиУКФ
#віртуальність_забутих_предків
#за_підтримки_УКФ