Шаманка, воїн… а чим за життя займалася літня людина (ми назвали її умовно «бабця») із Гребінківського кургану?

Щодо цього археологи теж мають здогадки. Одна з них — «бабця» була… художницею.

Нагадаємо, кістяк цієї особи віком 60 — 65 років, ймовірно одноплемінниці шаманки та «воїна», ретельно посипали вохрою — по суті, фарбою (це не рідкісне явище, але важливе). Біля правої руки розміщувався горщик-курильниця з органічними рештками. А ще поруч археологи знайшли рештки берестяної коробочки («тарілки»). У ній знаходилися два кремінці, кістяне знаряддя із заполірованої грифельної кістки коня, та грудка червоної вохри. «Робочий» кінець кістки лежав у вохряній грудочці, ніби був «увіткнутий» у неї.

Такі грифельні кістки використовувалися в побуті як проколки аж до доби середньовіччя. Але в похованнях в різних аспектах призначення таких предметів може бути й інше.

Так, схожу комбінацію супутнього інвентарю — «проколка + вохра», разом зі ступкою та товкачиком — знайшли в катакомбному похованні одного з кургану в селі Набережне в Донецькому Приазов’ї (про що нам люб’язно підказав доктор історичних наук Роман Литвиненко). У цьому та в кількох інших катакомбних захороненнях на дні та стінках катакомб знайдені малюнки вохрою. Знахідки дали підстави археологу Сергію Санжарову віднести ці та подібні захоронення до поховань первісних «художників».

Зазначені матеріали підказують науковцям, що наші пращури доби ранньої бронзи не лише «ліпили горщики», а й не цуралися первісних зародків мистецтва: користувалися «проколками» як «писалами», а вохрою — не лише в поховальних обрядах, а і як «фарбою».

Так, в одній із катакомб кургану в селі Новомиколаївка знайшли зображення, нанесені вохрою: сліди стоп людини і схематичний малюнок. У ногах дорослого небіжчика-катакомбника (його кістяк разом із дитячим скелетом знайшли в кургані в селі Білоярівка), теж виявлені малюнки і пляма вохри. За висновками Сергія Санжарова, похованих укрили саваном із орнаментом зі смуг криваво-червоної вохри.

Біля ніг зафіксували візерунок-спіраль, а перед померлими — дві паралельні зигзагоподібні лінії. Між двома лініями зображені два перехрещені символи, схожі на вісімки. Зліва від них — дві фігури, а справа — овали. Ця складна композиція, припустив дослідник, відображає уявлення про світ наших пращурів.

Ці та інші знахідки дозволили припустити, що в катакомбній культурі уже почали виділяти не лише майстрів-зброярів чи ремісників, а й, можливо, окремо шанували «майстрів пензля».

На жаль, слідів малюнків у нашому похованні віднайти не вдалося, але подібний контекст аналогічних знахідок дозволяє провести паралелі між похованнями майстрів-«художників» Східної України та нашим похованням із Гребінки.

#запідтримкиУКФ
#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків