Кургани VS аграрії. Як розорювання земель впливає на збереження археологічної спадщини.

Пам’ятки археології не завжди були такими, якими вони є зараз.
⛰ Кургани й поселення століттями боролися з часом, щоб ми могли ближче познайомитися через них із життям наших пращурів.
⏳ Час підкинув пам’яткам численні нові випробування. Одне з них — це проблема постійного і подекуди нищівного їх розорювання.

?Так, ми всі знаємо Полтавщину як один з аграрних центрів Україну (а про державу — як про колись «всесоюзну житницю» — також чули ледь не всі). І хоча аграрний сектор забезпечує досить значний валовий продукт для нашої економіки, на жаль, обернено пропорційно він впливає на збереження археологічної спадщини.
? Розорювання земель, а разом з ними — і пам’яток археології, — наразі одна з нагальних проблем їх збереження, зокрема й на наших теренах.

‼️За нашими підрахунками на сьогодні близько 80% археологічних об’єктів розміщені на землях, виділених під аграрні потреби. У короткочасній перспективі це не несе значних загроз. Але зважаючи на те, що інтенсивне розорювання земель триває близько кількох сотень років, а останні десятиліття в хід часто пускають важку техніку, — пам’ятки поступово нівелюються та просто зникають з горизонту.
Йдеться не тільки про регулярну оранку, що поступово зменшує нашарування, а й про різкі заходи — зрізання і вирівнювання важкодоступних насипів для подальшого розорювання (що ой як часто спостерігалося в часи «комуністичної боротьби за розширення посівних площ методом розгортання курганів», що були завадою для проходження орної техніки).

? Найяскравіше руйнівні наслідки розорювання відображаються на курганах. На картах І пол. ХХ ст. топографи почали вказувати висоти курганів. Завдяки цьому сучасні археологи роблять невтішні висновки: за близько 100 років окремі насипи ⬇️втратили 100–200% своєї висоти з тих часів. Наприклад, кургани заввишки 2–3 метри на той час, зараз мають висоту 0,5–1 метр.

? Аналіз карт сер. ХІХ ст. та подальші польові дослідження за їх даними вказують що на сьогоднішній день вже неможливо встановити точне місцезнаходження близько 15–20% курганів, позначених на цих мапах (це при тому, що тоді на картах викреслювалися далеко не найдрібніші насипи).

Якщо долучати до їх виявлення віртуальні методи фіксації (наприклад, космічні чи ортофотознімки) — окремі з них ще можна локалізувати. Але ті, що були меншими, за 100–150 років настільки розорані, що встановити їх точне розміщення, межі й координати на місцях або надзвичайно складно, або часом взагалі неможливо. А немає меж — немає предмету охорони…
Однак через розорювання зменшується не лише зорове сприйняття курганів. Руйнуються поховання у верхніх прошарках землі. Особливо ті, що були найпізнішими в часі й ховалися не надто глибоко. На близько половині курганів під час розвідкових досліджень можна без довготривалих пошуків знайти антропологічні рештки, що колись були захороненнями «зрубників», «бабинців», кочівників, що зазвичай ховали своїх небіжчиків у верхніх курганних прошарках.
Не шкодують плуги й поселенські об’єкти, вали городищ, укріплення, через що часто руйнуються найбільш пізні комплекси та нашарування на них.

? Як не допустити знищення пам’яток шляхом розорювання земель?

✅ В ідеалі — виключити землі з пам’ятками з переліку тих, що виділені під аграрні потреби.
У Західній Європі, переважно, так і є: землі з пам’ятками, зокрема — курганами, не піддаються с/г обробітку. Однак там набагато менше таких пам’яток.
Для порівняння — на території ??Великої Британії та ??Франції сьогодні нараховують менше 1000 курганів, а мапа поширення таких об’єктів, припустимо, ??Нідерландів, дозволяє нанести всі відомі приклади на одну невеличку карту. Водночас лише на Полтавщині на обліку перебуває понад 10000 об’єктів. А областей в ??Україні…
У такому разі с/г комплекс значно відчув би брак площ для обробки, і це навіть могло б спричинити значний спротив з боку фермерів та землекористувачів. Та й виведення цих земель зі сівозмінних земель потребує ретельного їх «обліковування», що займе, лише за приблизними підрахунками, не один десяток років (це окрема проблема збереження археоспадщини, і ми обов’язково повернемося до цього питання).Тому різко так вчинити неможливо, як би того не хотілося.

Тож, певно, вирішення цієї проблеми може бути лише поступовим та не надто різким, адже доведеться шукати компроміс для всіх сторін. Тому на разі із с/г земель вилучаються лише надзвичайно цінні об’єкти, або ж такі, які ніколи не зорювалися чи які вилучити зі сівозміни нескладно.

? У більшості інших випадків законодавством передбачене укладання із власниками та користувачами земель охоронних договорів, де прописуються більш «гуманні» для археологічних пам’яток методи ведення господарства. Звісно, це не є абсолютною панацеєю, але точно — шляхом до їх кращого збереження.

А поки що, насолоджуючись пам’ятками, підданими розорюванню, пам’ятайте про те що, можливо, за кількасот років таких темпів «економічного зростання» так виглядатимуть і ваші оселі, поховання, цінності…

?На фото — курганний могильник скіфського часу. Усі світлини зроблені в с. Броварки (кол. Гадяцький район). Задерновані кургани — насипи, що ніколи не розорювалися. Місцини без рельєфного вираження — насправді кургани у складі цього ж могильника, що були об’єктами оранки останні 150 років.