Під час розкопок решток кургану під Гребінкою у 2007 році окрему увагу науковців привернула унікальна знахідка — підвіска з разка намиста шаманки. 28 намистин та підвісок були виготовлені з кістки, а одна — з людського зуба.
Зуб антропологи визначили як перший правий моляр. Простими словами, це найпотужніший жувальний зуб, близький до «зуба мудрості». Він належав чоловіку 35 — 45 років; не виключено, що родичу шаманки, але точно що не їй самій (її такий зуб на місці та в повному «порядку»).
Посеред уцілілого коріння зроблено наскрізний отвір діаметром 2,5 міліметра, який не порушив цілісності тканини кореня. Викликає подив, як умілець доби бронзи майстерно просвердлив коріння зубу, не зруйнувавши тендітну архітектуру зубного кореня і не зламавши його!

Стінки отвору згладжені: рівні, добре оброблені, справляють враження спеціальної попередньої підготовки під огранювання. Є думка, що місце для отвору спеціально підбирали, щоби швидше та безпечніше просвердлити корінь.
На самій «намистині» знайшли два ураження карієсом — поверхневе та глибинне. Обидва на контактних (бічних) поверхнях. Їх визначили як наслідок вікових змін в організмі, оскільки в більш ранньому віці тканини зуба руйнувалися б сильніше.
Тож якщо порівнювати із сучасними симптомами, в нашого пращура цей зуб міг поболювати від кислого, солодкого, солоного, чи холодного та гарячого, а також кровоточити при дотику. У ньому могла застрявати їжа. І хоча захворювання проходило мляво, нині саме цей випадок — найзанедбаніший приклад карієсу в представників бронзового віку з теренів України.

Можна лише уявити, як страждав власник зуба, адже знань про карієс тоді було небагато, а тому єдиний варіант врятуватися — звернутися до тогочасного сімейного лікаря, родового шамана (чи в нашому випадку — шаманки). Ймовірно, саме так і було, й наша гребінківська жриця, будучи справжньою гуманісткою та знавчинею своєї справи, позбавила свого одноплемінника страждань, видаливши йому хворого зуба.

Огляд зуба під мікроскопом (збільшення в 250 та 400 разів!) показав мінімальні сліди втручання. Найімовірніше, поверхневий карієс хотіли полікувати ще за життя чоловіка. А може, це сліди шліфування зуба вже в статусі «намистини».
На жаль, ми точно не знаємо, які процедури уміла робити шаманка, але вочевидь зуб так заполонив її увагу, що став центральним об’єктом у її шаманському намисті. Саме намисто зазвичай відігравало дуже важливу роль у представленні шамана. Наша служниця культу таким намистом із зубом ніби показувала свою візитівку: ось дивіться, я дуже крута дантистка, можу лікувати невідомі хвороби, які через 4000 років назвуть карієсом.

Хворий зуб-намистина був своєрідним «фетишем» не лише шаманки, а й трішки захопив увагу нашого антрополога Центру, антрополога-одонтолога Полтавського медуніверситету Андрія Артем’єва. Саме про розвиток карієсу в стародавніх народностей він писав найбільше досліджень, підготував дисертацію та монографію. Завдяки його тривалому аналізу, вдалося встановити приблизні вік, стать власника зуба, а також посвідчити глибокі знання деяких «бронзовиків» у стоматологічній і «зубонамистинній» справах.

#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предк