Після дослідження 102 скелетів місцевого населення доби ранньої бронзи (ІII – II тис. років до н.е.), врахувавши високу смертність дітей 1 – 2 років, наші антропологи встановили: середня тривалість життя наших тогочасних пращурів — 21,5 рік.
Жінки в середньому жили 28,5 років, а чоловіки — 25 років.
Нам зустрілися й довгожителі, які досягли 65 та 90 років. Однак це швидше виняток, ніж правило, і таких поховань відомо одиниці.
І хоча цих даних вочевидь небагато, щоби стверджувати напевно, все ж ці висновки збігаються з відомостями більшості вибірок щодо тогочасного населення європейських спільнот.

Чому так? Хоча турбота про старих і хворих одноплемінників у спільнотах місцевих «кременчуцько-полтавських бронзовиків» — справа доведена, проте умови життя (голод, війни тощо) завадили багатьом представникам того часу перетнути поріг життя у 50 років.

— Коли ж тоді наші пращури встигали створити родину?
Складні часи вимагали від дітей дорослішати швидше. Нинішня дитина 11 років в епоху ранньої бронзи вже вважалася дорослою і могла пройти обряд ініціації, тобто увійти в доросле життя.
Водночас, порівняно з попередньою епохою, кількість населення та тривалість його життя поступово збільшувалися, особливо сприяла цьому поява достатку чи навіть надлишку їжі, що пов’язується з поступовою осідлістю, розвитком виробничих засобів (наприклад, появою колеса), а також торгівлею.
Пологи в жінок, напевно, теж відбувалися в досить ранньому віці.
Дівчина 14 років могла вже бути матір’ю, і, можливо, навіть не однієї дитини. Багато вчених виводять із цього висновок про меншу тривалість життя в жінок епохи ранньої бронзи порівняно з чоловіками. Тому показник у 28,5 років серед прадавніх «полтавських катакомбниць» — скоріше випадковість, яку підтвердять або заперечать лише майбутні дослідження більшої кількості антропологічного матеріалу.

В ілюстраціях використані фото Hans Splinter. Музейний парк Archeon (Нідерланди).

#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків