Колись одержимість лихого чоловічка цим предметом ледь не вирішила долю пів світу. 13 жовтня 1938 року до церкви св. Катерини в Нюрнберзі урочисто доставили з Відня містичний артефакт. Через 10 місяців після цих урочистостей розпочалася Друга світова війна, що стала однією з найкровопролитніших в історії. Напочатку плани Гітлера із завоювання Європи шокували навіть самих німецьких генералів, але він був упевнений, що магічні сили Спису Долі, забезпечать йому перемогу..

А це був звичайний римський спис із залізним наконечником, який колись кріпили на міцному довгому дерев’яному держаку. Після того як, за легендою, сотник Гай Кассій на прізвисько Лонгін, встромив його між ребер Ісуса Христа – ця зброя придбала сакральну значущість.

Отже – Спис, як все починалось.

Потреба швидко та ефективно вразити ціль, та ще й бажано – з великої відстані, виникла перед людиною давно: крем’яні наконечники для списів, дротиків та стріл почали використовуватися ще в палеоліті.
Це були своєрідні кам’яні леза з лускатими ретушованими ребрами які кріпилися до древка за допомогою смол, різних обв’язок зі шкіри та жил тварин, чи рослинних матеріалів. Чи то для мисливства, для виживання і щоб похарчуватися, чи то для міжплемінних сутичок (крем’яні наконечники та сліди травм від них було знайдено не в одному черепі чи кістках) але давня людина вбивала, і оброблений камінь був надійною тогочасною зброєю для неї.

Один з таких «бойових» кременів було знайдено під час археологічних розвідок на поселені Кам’яні Потоки ІІ, на Кременчуччині, де траплялися знахідки доби бронзи, пізньоскіфського часу, черняхівської культури. Найцікавішою звідси стала випадкова знахідка наконечника списа з кременю, який відносять до середньостогівської чи ямної культури.

Наше вістря мало трикутну форму із виїмчастою основою, молочно-білий колір патини, і виконане в техніці двостороннього плоского струменевого ретушування. Кому належав цей спис, нажаль, не відомо.
Але саме такі археологічні «зброярські» сюрпризи вказують на дуже давнє військове минуле наших земель.

Зброю часто міфізували, певно тому що на своїх вістрях вона несла смерть і кров забираючи життя, ну а списи, як бачимо, з’явились задовго до появи мечів. Може тому одна з наймістичніших реліквій християнського світу саме спис – той самий Спис Долі. Власне самих «списів Лонгіна» у світі відомо щонайменше 4 – віденський, краківський, ватіканський та вірменський. І якщо перераховані інші визнані копією Віденського, то Вірменський спис досі змагається за першість з артефактом із австрійської скарбниці.

Але не Лонгіном єдиним: у 1858 році біля села Сошичне на Волині було знайдено Сошичинський (Ковельський) спис – ще один загадковий артефакт, але вже пов’язаний з готами. Залізний наконечник списа, згідно замальовок і фото, був інкрустований срібними рунічними символами та написом  ᛏᛁᛚᚨᚱᛁᛞᛊ (TILARDIS). Непересічна знахідка яка, звісно, зацікавила багатьох науковців та перекладачів. З плином часу волинська знахідка привернула увагу і «Аненербе» (з нім. Ahnenerbe – «Спадок предків», товариство з вивчення «давньогерманської» історії і культурології, засноване у 1935 р., входило в систему Третього Рейху), в 1939 році спис начебто було ними викрадено, а потім вивезено до Німеччини, де він і зник.

Доречі, аналогічний сошичинському наконечник був знайдений і у Мюнхенбергу, земля Брайнденбург у Німеччині. Подібність обох списів не випадковість адже, як вважають деякі дослідники, вони могли належати представникам пшеворської культури (своєрідний союз праслов’ян та кельтів).
Тобто ці списи радше є матеріальним породженням племінних союзів, а не мірилом «справжньості» арійців, які вважали «чистокровних» готів своїми пращурами.

Але добре відомо що покладання на лише езотеричне до хорошого не доведе.
Наприклад, фюрер з його вірою у надприродне став занадто залежним від Списа Лонгина, і як стверджувалось деякими містичними «експертами», саме виявлення офіцерами американської контррозвідки схованки, де зберігалося Спис Долі і визначило долю самого Адольфа Гітлера – смерть від отруєння (любителі теорій змов і таємниць, не поспішайте, будь ласка, спростовувати цей факт. Віримо що скоро буде новий привід для «потикати палкою, щоб перевірити чи живий» в іншого сучасного тирана).

Адже Долю визначає не будь-який цінний матеріальний предмет, а звитяга та боротьба правду, на світлому боці історії, звісно.
А правда нині на боці ЗСУ.