При слові «Диканька» більшість уявляє собі: маленькі хуторці дрімають серед засніжених полів, чорти пірнають і регочуть у Пивоварському ставку, красуня-відьма Солоха цілує замок на дверях Свято-Миколаївської церкви, до садиби Кочубея з’їжджаються на іменини Мотрі екіпажі поважних гостей, а вона все виглядає коханого Мазепу біля столітніх дубів…?
?Утім, історія Диканьщини почалася не в добу козацтва, а значно раніше. Тож пізнання її варто почати з археологічних пам’яток ще скіфської доби.
Представляємо вашій увазі чергову туристичну картку, де знайшлося місце і городищам, і печерним келіям, і знаменитим Кочубеївським дубам. Користуйтеся! ✊

? Насамперед, йдеться про Стасівське городище, розташоване у північно-східній частині с. Стасі Диканського району, в урочищі Вергузівка (Вали), на височезному мисі правого берега р. Ворскли. Городище є південною найвідомішою на сьогодні пам’яткою поширення оборонного будівництва місцевого лісостепового населення доби раннього залізного віку на цій території. Зовсім не схоже на Більське, складається з самого городища, передгороддя, чотирьох селищ. При в’їзді збереглися вали висотою до 5 метрів, тоді як на інших ділянках оборонне зодчество обмежувалися невеличкими допоміжними укріпленнями, а також ескарпами – підрізанням крутосхилів, що унеможливлювало штурм фортеці навіть без додаткових високих стін.

Серед унікальних знахідок скіфської доби зі Стасівського городища – кинджал з антеноподібним верхом (VІ ст. до н.е.). Це укріплення з’явилося “на світ” десь у той же час що й надавніше Більське – Західне.

? За часів козацтва, у ХVІІІ ст., тут розміщувався маєток полтавських полковників Г.С. Герцика і В.В. Кочубея. До сьогодні збереглися фундаменти кам’яниць – мурованих житлових будівель.

Біля села Михайлівка – Михайлівське городище. Розташоване воно у масиві Парасоцького лісу – унікально збереженій місцині, завдяки чому збереглося й саме укріплення. Це один з найменших форпостів Русі на теренах Полтавщини, що не розвинувся до розмірів “міста”, лишившись невеличкою цитаделлю на місці однієї з переправ через Ворсклу.

? У цьому ж лісовому масиві, у селі з промовистою назвою Чернечий Яр збереглися рештки печерних келій монахів-відлюдників, що оселилися тут десь в середині ХVІІ ст., виривши, за давнім звичаєм, печери у “диких” місцях?. Більшість монастирів Полтавщини у ХVІІ ст. розпочинали свою історію саме як печерні обителі, але лише цей скит лишився і надалі “нерозбудованим”. Частина проходів наразі розкопані та розчищені спелео-археологічними експедиціями.

В околицях с.Олефірщина розташований Олефірщинський могильник – один з найбільших на Поворсклі за межами Більського комплексу, в околицях с. Олефірщина. Більшість курганів тут уже розорано. Однак у 1980-х роках певна частина була розкопана, матеріали звідси, у тому числі – золоті предмети, нині експоновані у Золотій кладовій Краєзнавчого музею.

☀️ Що стосується самої Диканьки, то особливої уваги тут варті:

? Свято-Миколаївська церква, зведена у 1794 р. у стилі класицизму на кошти Віктора Кочубея та за проєктом відомого архітектора Миколи Львова. Використовувалася також як усипальниця родини Кочубеїв;

? Свято-Троїцька церква, побудована у 1780 р. в стилі пізнього бароко. За легендою, під храмом – величезна кількість підземних ходів. Це її Микола Гоголь змалював у знаменитих «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки»;

Кочубеївські дуби – чотири велетенські дерева віком 600-800 років, залишки від колись величної алеї до маєтку.

Начебто під ними закохана Мотря Кочубей зустрічалася з Іваном Мазепою;

? ландшафтний парк «Диканський» з облаштованою на ньому екостежкою, що виводить відвідувачів прямо до мальовничих Пивоварських ставків – чудова можливість помилуватися природою, послухати птахів і дізнатися більше про рослинне та тваринне розмаїття краю, бо екостежка облаштована будиночками для комах, стендами із зразками деревини різних порід дерев, які тут ростуть, інформаційними стендами та ін.

? Частиною парку є також Брусія – геологічна пам’ятка природи, що являє собою відслонення пісковиків. Розташована ліворуч від старої дороги до Диканьки, в урочищі Церковний Горб. На поверхню тут виходять 10 брил, вкритих лишайником. На пісковиках виявлені петрогліфи доби бронзи — ранньої залізної доби, що датуються II–I тисячоліттям до н. е. ☝️ А ще тут же – заповідне урочище Парасоцьке, з гектарами незайманих лісів та рослинності! Неймовірне місце для неймовірних вражень і таких же фото?.

? Відстань від Полтави до Диканьки – всього 30 км. А до Стасів – і того менше. Отже, дістатися можна як власним автомобілем чи рейсовим автобусом, так і велосипедом. Єдине що, з огляду на велику кількість небуденних локацій, варто затриматися тут на пару днів. ?

? Наявність поруч «зелених садиб» та невеликих готелів дає таку можливість. Однак їх небагато, так що про ночівлю краще домовлятися заздалегідь. Утім, фантастичні краєвиди Чернечого Яру і Михайлівки так і натякають: візьми намет і спи під зорями.

Теж крута ідея!

#запідтримкиУКФ  #МандруйУкраїною   #Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Український культурний фонд та Zagoriy Foundation.