«Жертовник Залізна баба» ―
саме таку загадкову, овіяну легендами назву довгий час
мав цей селітроварницький об’єкт.
Він вважався та обліковувався як слов’яно-давньоруський жертовник, описувався як городище києворуського часу, причому ― як і в обліковій документації, так і в різноманітній довідковій літературі.
Причиною цьому була, певно, не лише складна його форма, недостатньо вивчене питання походження майданів загалом, а й численні легенди та перекази, що повсюдно побутували серед місцевого населення відносно цієї пам’ятки.
Легенди «говорять» і про вдову-чарівницю яка перетворилась в скрутну годину в золоту вершницю щоб боронити своє село від ворогів, і про те, що десь в глибині кургану ніби то приховані скарби, які досі охороняє «ведмідь на цепу», і про ідеальне місце для відьомських «корпоративів» – Лису гору на верхівці головного пагорбу.
Насправді ж ще Василь Ляскоронський (один з перших дослідників об’єкту) відзначав, що назва усього майдану ймовірно виникла через те, що в його масиві було ніби знайдено кам’яну фігуру з явними ознаками людської голови.
Дійсно, рештки кам’яної стели раннього залізного віку цілком могли увінчувати верхівку насипу великого (судячи зі збережених розмірів) кургану скіфського часу ще до його виварення на селітру.
Нині «залізна леді» (Маргарет Тетчер оцінила б цю назву) збереглася лише в назві, народних переказах та на прапорі села Великоселецьке.
А дізнатись більше суто наукової інформації, помилуватись цьогорічними краєвидами майдану, побачити його вражаючі обриси з висоти пташиного лету, прочитати про його історію, Ви можете у нашому відео.